Звідки у дітей беруться воші? Як з ними боротися?

Усі знають, що  в школах регулярно проводять огляди учнів із метою не прогавити появи цих нежданих гостей,  і  подекуди таки виявляють, що діти вже хворіють на педикульоз, тобто в них є воші.

Звідки беруться  воші?

У  людей часто виникає запитання, звідки беруться воші, якщо ретельно дотримуватися гігієни тіла?

Самі по собі воші не заводяться, ними заражаються. Ось можливі способи зараження педикульозом:
– при відвідуванні громадських місць: лазні, сауни, басейни;
– під час поїздки у транспорті з великим скупченням людей;
– при відвідуванні недобросовісних перукарень;
– у спортивному залі, особливо якщо заняття проводяться на килимах;
– у дитячому садку, школі, лікарні;
– при безпосередньому контакті з хворою людиною;
– за наявності в господарстві та в оселі пернатих і тварин із шерстю.

Це аж ніяк не вичерпні відповіді на запитання: «Звідки беруться воші?» Педикульозом можна заразитися навіть у примірочній магазину, вдягаючи річ, яку до цього приміряла заражена людина.

Вважається, що найчастіше воші беруться від тих людей, які ведуть не надто правильний спосіб життя. До них належать особи, які страждають алкоголізмом і наркоманією, а також асоціальні люди – загалом, усі ті, хто не доглядає за собою і не дотримується правил особистої гігієни. Тому в деякій мірі можна убезпечити себе від зараження педикульозом, якщо триматися подалі від можливих джерел зараження.

Але буває, що воші можуть завестися і у людей, які дбають про власну гігієну. Звідки вони беруться у цьому випадку – відповідь ви вже прочитали вище.

У вошей дуже висока здатність до поширення та розмноження. Потрапляючи на тіло людини, вони виробляють липку речовину, що сприяє прикріпленню до шкіри. У такому положенні самки відкладають яйця. Тому вошей дуже важко позбутися самостійно – їх складно витягати  руками з волосся.

Воші передаються від людини до людини побутовим шляхом через забруднені речі і в разі особливо тісного контакту. Потрапляючи на шкіру, воші смокчуть кров і лімфу, чим і живляться. Не дивно, що в місцях укусів з’являється свербіж. Ретельне розчісування нерідко призводить до інфікування бактеріями і гнійничкового висипу.

Самки вошей щоденно відкладають від 5 до 15 яєць, які називають гнидами (звучить знову-таки неприємно). Доросла мама-воша приклеює гнид до волосся або до білизни, а через 15-17 днів з’являються юні вошки.

Вошивість – хвороба соціальна, відображає стан суспільства загалом і безпосередньо пов’язана з дотриманням правил особистої та громадської гігієни: вчасно митися-вмиватися, міняти білизну, стежити за порядком у лазнях і перукарнях тощо.

Зараження дітей вошами: всі особливості процесу

Зараження дітей вошами нічим не відрізняється від цього ж процесу в дорослих за винятком того, що діти:
– менш схильні дотримуватися правил гігієни. Вони легко одягають чужий одяг, залюбки користуються чужими рушниками, гребінцями, шпильками і гумками для волосся;
– мають менше психологічних бар’єрів для тісного спілкування. Ігри та тілесні контакти між ними – абсолютна норма;
– загалом більш товариські;
– не уникають спілкування з асоціальними однолітками, а іноді навіть прагнуть до спілкування з ними.
Спільне використання дітьми гребінців, шпильок і гумок для волосся часто призводить до зараження вошами.
Тож діти можуть підчепити вошей із більшою ймовірністю і в більшій кількості ситуацій, ніж дорослі. Загалом за статистикою діти заражаються вошами в 5,4 разу частіше за дорослих людей. З цієї причини при появі вошей у когось із дорослих у сім’ї слід насамперед перевірити дітей – можливо, саме хтось із них заражений, але ще не знає про це.
Важливо розуміти, що діти зазвичай дуже комплексують зізнаватися, що хворі на вошивість – це накличе на них глузування у школі. Тому завжди треба  бути уважним до поведінки дітей і при ознаках захворювання терміново вживати заходів.

Боротьба з педикульозом

Суть боротьби з педикульозом – медогляди, особливо в дитячих колективах (виявлення самих вошей і гнид), ну і, певна річ, дотримання абсолютно очевидних гігієнічних правил.

Педикульоз вимагає негайного лікування.

Лікування не означає, що треба ковтати якісь таблетки, застосовуються виключно зовнішні засоби, вибір останніх досить великий, і в будь-якій аптеці вам щось неодмінно запропонують.

Ефективність протипедикульозних засобів висока, а ціна конкретного препарату визначається країною-виробником і естетичними вимогами покупця. Є препарати з запахом, неприємним не тільки для вошей, але й для людини, але за бажання нескладно купити імпортний препарат, який  нічим не відрізняється від звичайного шампуню.

Якщо ж  немає довіри  аптечним фармацевтам або  очі розбігаються  від  розмаїття  вибору, то  краще звернутися  до лікаря, який встановить точний  діагноз і призначить  потрібний препарат.

Циклічний педикульоз у навчальних закладах

Коли, Боже збав, знайшли  вошей  на вашій  дитині і ви вже впоралися  з цією проблемою, а інші діти продовжують  по  колу  страждати, а хто й удруге заразився … Що  робити?

Дуже  часто самі  заклади  закривають на проблеми очі, замовчують, щоб уникнути проблем-перевірок з інспекціями. Однак будь-яку епідемію слід зупинити.

Перше, що треба робити, коли відомо хоч про один такий випадок – поговорити з вихователем, вчителем. Далі  медичний  працівник  школи має  вжити заходів.

Якщо компроміс ніяк не знаходиться, то варто  звернутися  до медичної, санітарної установи  яка безпосередньо контролює санітарію в навчальному закладі.

Дуже часто хворіють на педикульоз діти з неблагополучних родин, тому для профілактики потрібно усьому дитячому колективу  (не акцентуючи уваги на соціальному положенні)  розказати про елементарні правила гігієни.

А вдома стежити за  виконанням правил гігієни вашими дітьми, нагадувати правила поведінки у людних місцях, колективах: щоб не приміряли чужого одягу, не користувалися  заколками, гребінцями тощо.

І нагадайте, що не варто  глузувати над тими, з ким трапилася  халепа, адже  ніхто не застрахований від  таких ситуацій.

Будьте здорові!