Як навчати сучасного учня іноземних мов

Результативність педагогічного впливу залежить не тільки від психологічних якостей тих, хто навчається. Іноземної мови не можна навчити, її можна вчити тільки самому, а педагог повинен бути поруч з учнем, щоби спрямовувати його діяльність, активізувати ті його внутрішні якості, від рівня яких залежить успіх у навчанні. Отже, необхідно знати внутрішній світ учнів, шукати шляхи та можливості для формування їх мотиваційної сфери, свідомого, зацікавленого ставлення до вивчення іноземної мови, потреби в ній. Ідеться також про знання вчителем психологічних якостей особистості: спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей учня тощо.

Тяжко уявити успішне навчання учня, який не пов’язує своє майбутнє з оволодінням мови, з досягненням захоплюючої мети, наприклад, досконально вивчити англійську чи іншу мову. Мета примушує учня вивчати мову наполегливо, систематично.

Серед сильних спонукальних інтересів не останнє місце посідають пізнавальні інтереси. Як часто можна почути від учнів, що вони із захопленням вивчають іноземну мову! Ознаками появи інтересу до вивчення іноземної мови є активна навчальна робота учня, його зосередженість на вирішенні навчальних завдань, піднесений емоційний стан, уповільнене настання втоми, якість виконання домашніх завдань. Багаторазово повторюючись, інтерес може перерости й часто переростає у глибоку потребу в роботі над мовою. Важливим є знання вчителем таких психологічних якостей особливості, як темперамент. Учителю слід мати на увазі можливості співпраці учнів з різними темпераментами, щоб не зашкодити навчальному процесу.

Формування знань з іноземної мови

Оскільки в умовах школи, тобто за відсутності мовного оточення, оволодіння іноземною мовою базується на відповідних теоретичних знаннях, у першу чергу це психологічні умови формування знання іноземної мови та про мову. Як на мене, знання, якими оволодіває учень, повинні відповідати його потребам, інтересам, мати для нього життєвий сенс. Доки цього немає, педагогічні зусилля вчителя будуть безплідними.

Очевидно, учитель мусить турбуватися про виклад яскравих, незвичних прикладів із життя відомих людей і показати ту виняткову роль, яку відіграло знання іноземних мов у їхньому житті чи професійній діяльності. Треба розповідати про країну, мова якої вивчається, рекомендувати найбільш цікаві книжки й публікації про них, організовувати екскурсії у вищі навчальні заклади, навчання в яких пов’язане з обов’язковим знанням мови, яку вивчають учні.

Якщо ці заходи не дадуть позитивних результатів, то без індивідуального впливу на несумлінного учня не обійтися. Так, це нелегка робота, але не тяжче, ніж та, яку вчителю доведеться виконувати, працюючи з учнями байдужими, незахопленими, пасивними.

Отже, свідоме ставлення учня до вивчення іноземної мови зумовлює появу інтересу до неї. Цей принцип набуває особливу вагу, коли йдеться про вивчення граматики іноземної мови, оволодіння її системою. Лише системні знання забезпечують їх оперативне й надійне виживання, вони міцно утримуються в людській пам’яті. Надійне засвоєння граматичного курсу відкриває великі можливості для інтенсивнішого оволодіння в подальшому всіма видами мовної діяльності, розвитку комунікативних навичок.

Виникає запитання: коли краще розпочинати систематичне та системне вивчення граматики, чи зможуть учні молодших класів сприймати та засвоювати «дорослий» курс граматики, як реагувати на такий підхід в умовах діючих навчальних планів і чинних програм?

Наукові дослідження й особистий досвід свідчать про те, що, починаючи із другого року вивчення іноземної мови (перший рік – вступний, підготовчий), з учнями можна працювати «по-дорослому» та викладати основні положення курсу граматики, підкріплюючи їх цікавими прикладами, й навпаки, учням подобається такий підхід, бо він імпонує їх прагненню відчувати себе дорослішими. А відчуття просування вперед, інтенсивний розвиток навичок і вмінь породжують задоволення від практичного володіння мовою, що у свою чергу є основним мотивом, який спонукає до ще більш активної роботи над мовою. Повний курс граматики треба пройти за 2–3 роки, а в подальшому тільки повторювати при нагоді принципові граматичні явища.

Серйозну увагу треба звертати на фонетичні знання, оскільки вони неминуче забуваються. Це відбувається завдяки тому, що у відповідних правилах фонетики майже повністю відсутні логічні закономірності. Унаслідок забування правил допускаються численні помилки в написанні та читанні слів.

Щодо лексичного матеріалу, то кількість слів, які учень мусить засвоїти протягом року, на думку автора, неприпустимо знижена, що не відповідає реальним розумовим можливостям дітей. Основна причина цього – вимога обов’язкового введення та закріплення нових слів безпосередньо на заняттях.

Досвід індивідуальної роботи з дітьми 9–10-ти років переконливо свідчить, що навіть учні молодших класів у змозі самостійно працювати з малим словником обсягом 5–7 тисяч слів, завчаючи до кожного наступного заняття з учителем 20–30 слів за власним вибором.

Психологічний аспект формування вмінь і навичок

Як відомо, навички формуються у процесі так званих мовних справ, тобто свідомого, цілеспрямованого, багаторазового повторення певних дій, пов’язаних із правильним використанням фонетичних, лексичних і граматичних елементів мови.

Формування навичок здійснюється у два етапи – аналітико-синтетичного й автоматизації. На відміну від першого етапу, де дії виконуються повільно й нерідко супроводжуються помилками, другий етап передбачає виконання мовних «ключів», і завдяки цьому вправи виконуються легко, швидко, точно й часто інтуїтивно.

Золоте правило формування навичок передбачає таку послідовність: спочатку правильність дій, потім – темп, після досягнення необхідного темпу – ускладнення умов вправи.

Успіх формування навичок значною мірою залежить від ставлення учнів до практичного оволодіння мовою та пов’язаної із цим активності.

Результативність навчальної роботи підвищується за умов поєднання аналітично усвідомленого оволодіння навичками з елементами синтетичного наслідування. Мається на увазі значущість широкого застосування наслідування іномовних виразів, викладених у письмовій чи усній формах, тобто, переклад з рідної мови на іноземну з використанням письмового іномовного зразка чи повторення фраз за диктором, викладачем.

При формуванні навичок у використанні певних граматичних явищ учителю доцільніше давати учням висловлювання рідною мовою, вимагаючи від них їх швидкого та правильного перекладу. Такий метод дозволяє суттєво знизити обсяг їх розумової діяльності, головним чином за рахунок відбору необхідних мовних засобів і складання з них висловлювань.

На основі знань і навичок формується вміння, тобто справжнє володіння мовою, здатність використовувати знання та навички в умовах мовної діяльності, спілкування.

Розглянемо характер умінь, етапи й умови формування. Важливо, щоб учень міг перебороти стан невпевненості, який виникає при зіткненні із труднощами спілкування не рідною мовою. Для цього необхідно створювати навчально-практичні ситуації зі сфери можливої майбутньої діяльності. Серед різноманітних видів вправ перевагу можна віддати ситуативним вправам, які активізують навчальну роботу, забезпечують творче, різноваріантне виконання, вільне вираження їхніх думок.

Робіть краще, ніж я

Учитель у своїх спостереженнях чималу увагу звертає на мовні ситуації, які можуть стати у пригоді кожному, хто вивчає іноземну мову самотужки. Будь-хто, бажаючи якомога швидше відчути реальні зрушення у вивченні мови, повинен обмежити обсяг лексики, визначивши основний напрям своїх професійних чи особистих інтересів.

За відсутністю іномовного оточення навчитись розмовляти іноземною мовою, не спираючись на знання граматики, просто неможливо. Тому кожному треба поставити за мету тверде знання граматики. Інакше такий «знавець» мови буде постійно спотикатись на кожному кроці, допускаючи численні помилки, які будуть призводити до спотворення змісту мови.

Той, хто вивчає іноземну мову, мусить використовувати будь-яку нагоду живого спілкування з носієм мови, яка вивчається. Але для цього слід ретельно готуватись, а саме:

• заучувати слова не тільки окремо, а й у складі речень, взятих з розмовників та інших джерел. Це дозволить оволодіти конструкціями, які спрацюють при усному чи письмовому викладі думок іноземною мовою;
• систематично працювати над прямим і зворотним перекладом текстів і речень з підручників і розмовників;
• частіше прослуховувати передачі та записи іноземною мовою;
• практикувати різноманітні види навчальної роботи (письмо, читання, прослуховування, мовлення, переклад). Різноманітність знижує втому, підвищує інтерес до мови.

Підсумовуючи свої роздуми, треба наголосити на необхідності систематизації знань і навичок, постійного повторення, яке виявляє слабо засвоєні елементи мови. Особливо це стосується граматичної системи.

Валентина Капуш, учитель англійської мови, заступник директора з навчально-виховної роботи, Овруцька гімназія ім. Андрія Малишка Житомирської обл.