До чого спонукає грамотно організоване оцінювання?
• Педагога й учнів — замислитися над підвищенням якості своєї роботи.
• Визначити рівень підготовки й здібностей учнів.
• Показати учням і педагогові ступінь досягнення результатів занять.
• Забезпечити можливість учням продемонструвати свої знання, уміння, навички, цінності.
• Визначити, хто з учнів повинен отримати заохочення.
• Сформувати в учнів мотивацію до навчання.
• Визначити, чи є потреба у переучуванні або додаткових заняттях.
• Дозволяє педагогові поставити оцінки.
Варіанти оцінювання
• Критерії оцінювання роботи учнів розробляє вчитель (можливо, разом із учнями) й оголошує заздалегідь або на початку уроку.
• Оцінювати можна роботу всіх учнів або частини учнів (це залежить від активності учнів на уроці, мети уроку, специфіки обраної нетрадиційної форми уроку).
• Групову роботу оцінюють по-різному: можна оцінювати кожного члена групи, усю групу (учні отримують однакові оцінки) або виставляти оцінки кожному в групі, а потім — оцінку групі загалом (середній бал оцінок учасників групи).
• Підсумкова оцінка зазвичай складається з оцінки за роботу на підготовчому етапі (якщо така проводилася) й оцінки, «заробленої» безпосередньо на уроці.
Хто виставляє оцінку?
• Учитель.
• Учитель і капітан команди (за групової роботи).
• Учні (за індивідуальної форми роботи, коли учні аналізують виступи однокласників; або за групової роботи — після обговорення роботи кожного члена групи).
Коли краще виставляти оцінки?
• Під час уроку (наприклад, після доповіді учня).
• Наприкінці уроку (якщо оцінюють усну роботу).
• Після уроку (коли необхідно оцінити письмову роботу).
Критерії оцінювання усних виступів і письмових робіт різняться. В усній відповіді обов’язково оцінюють мовлення, логіку, уміння формулювати проблему, а в письмовій — основну увагу приділяють правильності розв’язання й оформлення завдання.
Оцінювання змісту навчальної діяльності
| Вид діяльності |
Критерії оцінювання |
| Розв’язання завдань |
Правильно (неправильно). Раціонально (нераціонально).
Повно (неповно); правильні міркування доведені,
але є помилка в обчисленнях (математика, фізика, хімія).
Правильне розв’язання, але є недоліки.
Новий спосіб розв’язання.
Кілька способів розв’язання.
Грамотне й акуратне оформлення.
Думка завершена, але вимагає додаткового пояснення |
| Виступ біля дошки |
Формулювання проблеми:
• визначення головної думки, чіткість висновків;
• логіка викладення;
• переконливість;
• доказовість;
• відхилення від теми;
• лаконічність повної відповіді.
Оформлення записів на дошці.
Використання наочних засобів.
Емоційність виступу, доречність міміки й жестів.
Культура мовлення (наголос, вимова, уміння формулювати текст) |
| Запитання й відповіді |
Характер запитань:
• конструктивний;
• уточнювальний;
• коректний;
• потребує однозначної, чіткої відповіді;
• оригінальний, новий. Характер відповідей:
• правильна (неправильна);
• точна (неточна);
• лаконічна;
• повна (неповна) |
| Дискусія |
Заперечення пропозиції щодо способу розв’язання проблеми, побажання щодо оформлення, зауваження щодо якості виступу (загальне оцінювання виступу) |
 Користь моніторингу для оцінювання знань учнів
Моніторинг (систематичне збирання й аналізування інформації) дозволяє:
• здобути інформацію зворотного зв’язку (розв’язати проблему контролю);
• порівняти реально отримані результати освітнього процесу з результатами, що планувалися, із метою (розв’язати проблему оцінювання).
Планування результатів діяльності, об’єктом якої є люди, завжди є специфічним. Можна планувати моніторингову систему «на успіх», що стимулюватиме підвищення мотивації навчання, дозволить наочно відстежити результативність навчання.
Усі діти починають або завершують урок підрахунком власних успіхів. Завдяки цьому вони отримують можливість уникнути негативної оцінки та згодом надолужити пропущене.
Система дозволяє вчителеві відстежувати пропущені дитиною з поважної причини або опрацьовані недостатньою мірою теми й завдання.
Зворотний зв’язок
Крім моніторингу, що дає уявлення про ступінь опанування вивченого матеріалу, досить важливо відстежувати ставлення учнів до вивчених тем, до самого процесу навчання.
Наприкінці теми можна провести рефлексію з метою отримання загальної картини.
Запитання:
• мені було цікаво під час вивчення теми ___________________
• я зазнавав ускладнень _________________________________
Шість принципів оцінювання
• Перший принцип «Важливість»
Для оцінювання необхідно обрати лише найважливіші очікувані результати (мету), які варто оцінювати, оскільки оцінювання вимагає часу та інших ресурсів.
Оцінювання здатне поліпшити процес опанування певних знань, умінь, навичок і цінностей, що визначаються як важливий очікуваний результат. Учні ставляться найсерйозніше саме до тих сторін навчання, що оцінюватимуться.
Для того щоб застосувати перший принцип оцінювання, учителеві необхідно поставити собі запитання: «Які очікувані результати є настільки важливими, що їх варто оцінювати? Чи є ці знання, уміння, навички, цінності корисними, чи застосовуватимуться вони в реальному житті? Наскільки часто вони потрібні в житті?»
• Другий принцип «Адекватність»
Для того щоб упевнитися, що результат досягнуто, потрібно обрати точний (адекватний) інструмент оцінювання, тобто вправи для оцінювання, які довели б, що учні опанували необхідні знання, уміння, навички, цінності.
Запитання: «Яка вправа (або завдання) може адекватно довести, що учні досягли очікуваного навчального результату, опанували потрібні знання, уміння, навички, цінності?»
• Третій принцип «Об’єктивність»
Оцінювання результатів виконання контрольної вправи — часто суб’єктивний процес. Як зробити так, щоб різні люди, оцінюючи аналогічну (або подібну) роботу, могли б поставити однакові оцінки?
Об’єктивність (сталість, надійність, вірогідність) досягається шляхом ретельного розробляння дуже конкретних критеріїв оцінювання, що демонструють рівень роботи, яку можна оцінити певною кількістю балів.
Запитання: «Які характеристики повинні мати відмінна й добра роботи (як результат виконання контрольної вправи)? А які — задовільна робота? Незадовільна робота? Чи зрозумілими є ці характеристики (критерії) для решти педагогів і для учнів? Чи достатньо вони є точними, однозначними? Як повинна виглядати форма (бланк) для фіксування оцінки за цими критеріями?»
• Четвертий принцип «Інтегрованість»
Якщо розробити критерії оцінювання якоїсь вправи, то виявиться, що вони є одночасно правилами виконання цієї вправи, тобто правилами навчання конкретних знань, умінь, навичок, цінностей. Отже, якщо хочете оцінювати за цими критеріями, то потрібно навчити їх використовувати.
Оцінювання повинно бути інтегрованим у процес навчання. З другого боку, «контрольна» вправа і є однією з навчальних вправ. Оцінювання й навчання — це нерозривний процес.
Запитання: «Чи навчаю я того, що оцінюватиму?»
• П’ятий принцип («революційний») «Відкритість»
Критерії й стратегію оцінювання необхідно повідомити учням заздалегідь.
Оцінювання має бути відкритим. Учні повинні знати заздалегідь, що і як буде оцінено. Учителі мають заздалегідь продумати всю систему оцінювання, повідомити її учням. Учні можуть поставити всі ті запитання, які вміщено тут під кожним із принципів оцінювання; до розробляння критеріїв та стратегії оцінювання можна залучати учнів. Тоді це зробить оцінювання «своїм» і справедливим для учнів (саме застосування всіх цих принципів і робить оцінювання справедливим).
Запитання: «Як і коли я повідомлю учням «що» і «як» я оцінюватиму? Чи можу я разом з учнями розробити критерії й стратегію оцінювання?»
Як учитель може повідомити учням свої очікування?
• Продемонструвати підготовлені форми для оцінювання й пояснити, що означають кожний критерій і кожний рівень оцінювання.
• Обмежитися простою розповіддю або розповіддю з обговоренням.
• Учні також можуть повправлятися в оцінюванні, використовуючи запропоновані критерії.
• Шостий принцип («контрреволюційний») «Простота (геніальна)»
Процес оцінювання й форми оцінювання повинні бути простими й зручними в застосуванні. Критерії оцінювання можна вводити поступово, у міру опанування інструменту оцінювання. Оцінювання не повинне розмежовувати учителів і учнів.
Запитання: «Чи достатньо простим і доступним є процес оцінювання для педагога й учнів?»
Оцінювання за допомогою тестування
Завдання тесту можуть передбачати, що учень повинен:
• обрати одну правильну відповідь із декількох запропонованих варіантів;
• знайти пару правильних відповідей із кількох пар запропонованих;
• вписати відсутній фрагмент;
• поставити запропоновані фрагменти завдання в певній послідовності;
• дати аргументовану відповідь на поставлене запитання тощо.
Переваги
Тести легко й швидко можна перевірити.
Недоліки
• Учні можуть розв’язувати тест «навмання».
• Тест перевіряє лише рівень знань та розуміння вивченого, іноді — деякі інтелектуальні вміння.
Експрес-опитування («летючка»)
Це можуть бути короткі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками — про знання основних понять), завдання на зразок «продовж речення», «заповни таблицю», «намалюй діаграму», «склади схему» тощо. Такі опитування, зазвичай, відбуваються на початку заняття для перевірки домашнього завдання й можуть охоплювати всіх або декількох учнів.
Переваги
• Не вимагає багато часу для проведення й перевірки.
• Акцентує увагу на ключових питаннях.
Недоліки
• Не дає повної картини підготовки учнів.
• Виявляє лише рівень знань та розуміння вивченого.
Розширене опитування
Педагог пропонує учням (усно або письмово) повно відповісти на поставлене запитання, пояснити окремі положення, наводячи аргументи, приклади.
Усна відповідь передбачає те, що педагог і учні можуть ставити додаткові запитання, а варіантами цього методу є усний екзамен із білетами, письмова контрольна робота, домашнє есе тощо.
Переваги
Дає повнішу картину рівня підготовки учня, може бути націлене на всі рівні навчальної мети, також може містити в собі оцінювання деяких умінь: виступати привселюдно, приставати на якусь позицію й аргументувати свій вибір, відповідати на запитання тощо.
Недоліки
• Вимагає багато часу.
• Не може застосовуватися для оцінювання більшості вмінь і навичок.
• Часто не дозволяє охопити відразу багатьох учнів.
Контрольна вправа
Контрольною може бути будь-яка вправа:
• підготовка аргументів;
• виконання завдання в групі;
• складання документів;
• написання доповіді, есе, реферату;
• складання портфоліо тощо.
Переваги
• Задіює всі рівні навчальної мети.
• Перевіряє не тільки знання, але й уміння, навички, цінності.
• Завдання є творчими і цікавими для учнів.
• Може дати повну картину рівня підготовки й засвоєння матеріалу учнями.
Недоліки
• Потребує значного часу для підготовки, проведення й опрацювання результатів.
• Часто вимагає від педагога відпрацьовування спеціальних навичок оцінювання.
Спостереження
Спостереження є одним із провідних методів оцінювання під час використання інтерактивних методів навчання. Учитель обирає для себе показники, які він відстежуватиме протягом заняття, а також учнів, роботу яких потрібно оцінити. Особливу роль у використанні цього методу відіграють підготовлені форми для спостереження й оцінювання.
Під час виконання учнями контрольної вправи або творчого завдання педагог повинен також застосовувати спостереження, щоб оцінити їх роботу.
Переваги
• Задіює всі рівні навчальної мети.
• Перевіряє не тільки знання, але й уміння, навички, цінності.
• Завдання є творчими і цікавими для учнів.
• Може дати повну картину рівня підготовки й засвоєння матеріалу учнями.
• Не потребує додаткового часу на уроці.
Недоліки
• Вимагає значної концентрації від учителя, який проводить спостереження за учнем і одночасно стежить за ходом заняття.
• Не дозволяє охопити відразу багатьох учнів.
Самооцінювання
Оцінювання учнями своєї роботи або роботи своїх товаришів, а також заняття взагалі. Його застосування дозволить учителеві багато чого дізнатися про себе й про учнів, а також про якість навчального процесу.
Деякі варіанти самооцінювання
• Застосування методу запитань-відповідей або бесіди для самооцінювання учнями своєї роботи (підбиття підсумків).
• Учитель пропонує учням оцінити роботу однокласників та пояснити критерії свого оцінювання.
• Використання спеціальних форм (таблиці, анкети та ін.) щодо спостереження й оцінювання, які заповнили учні.
Самооцінювання зазвичай застосовують під час аналізу роботи всієї групи.
Переваги
• Усі учні можуть отримати оцінки (що зазвичай не виставляють у класний журнал).
• Учні усвідомлюють процес і результат оцінювання.
• Учні вчаться ставитися до своєї роботи інакше.
Недоліки
• Не дає можливості поставити оцінку (педагогові необхідно докласти зусиль, щоб таке оцінювання не перетворилося на фарс і формальність).
Бесіда (загальна дискусія, обговорення, підбиття підсумків)
Форма бесіди дозволяє всім учасникам навчального процесу оцінити ефективність заняття й не припускає виставляння оцінок. Рекомендації щодо проведення такої бесіди як форми оцінювання є аналогічними до підбиття підсумків.
Як проаналізувати урок?
Аналіз — це заключний етап уроку, який учитель проводить разом із учнями:
Різновиди аналізу уроку:
• відповіді на запитання (що вийшло, а що — ні; що спричинило невдачу?);
• оцінювання всієї роботи;
• погляд «назад», що допомагає зробити висновки на майбутнє, на що необхідно звернути увагу;
• усне «сонечко», під час якого учні по черзі висловлюють свої враження, побажання, зауваження;
• усно вибірково (під час роботи в групі — один із членів групи висловлює думку решти учасників про урок);
• письмово (анкетування).
Аналіз уроку можна проводити одразу після уроку («по гарячих слідах») або через якийсь час (через кілька днів або через місяць) — для того, щоб перевірити, що запам’яталося.
| 
