Автор Оксана Іванівна СОЛОВЙОВА

У наш час постійних змін, бурхливого розвитку новітніх технологій особливого значення набуває здатність особистості навчатися впродовж всього життя.

Закон України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина та Державна національна програма «Освіта» підкреслюють, що одне з головних завдань, яке стоїть перед сучасною школою — це реалізація наступності між усіма ланками освітнього процесу.

А початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток, а також перехід на якісно новий ступінь розвитку шляхом створення комфортних умов для розкриття її потенціалу та подальшого безперервного розвитку.

Науковці зазначають, що перехід з початкової школи до школи другого ступеня характеризується двома кризами — природньою (перехід до підліткового віку) та штучно створеною (зміна умов навчання, новий соціальний статус), які впливають на шкільну мотивацію, навчальну активність, що досить часто призводить до дезадаптації дітей у 5 класі.

Як вчитель-практик, я постійно стикаюся з цією проблемою. Визначила для себе декілька пріоритетів, які вважаю чинниками, що впливають на розв’язання зазначеної проблеми. А саме:

— неузгодженість програм початкової та середньої ланок, методики навчання, змісту, вимог до учнів;

— різний вік випускників четвертого класу (9-11 років);

— труднощі соціального становлення на початку навчання в основній школі;

— недостатня сформованість навичок самостійної пошукової активності;

— розбіжність уявлень учителів, психологів, батьків про роль та місце кожного з них у шкільному просторі;

— психологічна неготовність учителя основної школи для роботи з п’ятикласниками — перехід від 11 класу (16-18 років) до 5 класу (9-11 років);

— звикання батьків до комфортного спілкування з одним учителем початкової школи.

Пошук шляхів розв’язання зазначених проблем і став провідною ідеєю мого досвіду.

З підходами до вирішення проблеми наступності ознайомилась у роботах В. О. Сухомлинського, Л. В. Занкова, Б. Г. Ананьєва, А. К. Бушлі. З’ясувала, що у сучасній педагогіці наступність розглядають як загальнонауковий принцип (М. І. Махмутов, І. Я. Лернер), психолого-педагогічний принцип (В. В. Давидов, Г. А. Цукерман), загальнодидактичний принцип (В. О. Онищук, Ю. К. Бабанський, О. Я. Савченко, М. В. Богданович).

На підставі аналізу педагогічної літератури дійшла висновку, що оскільки наступність та перспективність покликані забезпечити раціональне використання раніше набутих знань, умінь і навичок, створити підґрунтя для подальшого розвитку та систематизації в основній школі знань, здобутих у початковій ланці, удосконалити їх, а відтак сприяти безперервному формуванню компетентностей дитини — це переважно педагогічна проблема.

Мене зацікавили підходи до її розв’язання у статті О. Вашуленко «Проблема наступності у вихованні». На цій підставі розробила систему роботи, яка має організаційну та змістовну складову.

Організаційна складова

Організаційна складова включає два напрямки діяльності: робота з учнями 4 класу та співпраця з учителями основної школи.

Перший напрямок — готовність учнів 4 класу до переходу в 5 клас.

Компетентний випускник початкової школи — це учень, який має високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною і соціальною активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності. Процес адаптації такого учня до нових умов навчання відбувається природньо, легко. Саме ці характеристики я визначила як фундамент життєвих фаз, на основі яких мною створено простір життя четвертокласників.

Вибудований на основі життєвих фаз простір життя учнів 4 класу має на меті, по-перше, забезпечити безперервний розвиток молодшого школяра, по-друге, сформувати у дітей здатність до самонавчання, по-третє, створити умови для усвідомлення учнями можливості у нових умовах (5 класу) використовувати життєвий досвід, здобутий у початковій школі, зокрема, у 4 класі.

Протягом всього викладання у 4 класі моя діяльність спрямована на якісну підготовку своїх учнів до нового етапу їхнього майбутнього життя — переходу до основної школи. Створений простір життя четвертокласників дає імпульс для виникнення у дітей запитань, стимулювання дослідницької поведінки, дозволяє перевірити свої сили у процесі пошукової діяльності, вільного вибору завдання, орієнтований на розвиток творчих здібностей, створює умови для випробовування себе у різних видах діяльності. Кожна життєва фаза підпорядкована розвитку пізнавальної активності як головного мотиву навчальної діяльності, активності та самостійності у пізнавальній та соціальній діяльності.

Перша життєва фаза — мотиваційна «Ми — майбутні випускники» (вересень).

У цей період зосереджую увагу на мотиваційній установці, забезпечую усвідомлення учнями особливості періоду шкільного життя, в який вони вступають, обґрунтовую характер та необхідність підвищення вимог до них. На цьому етапі використовую такі види діяльності:

1) виховна година за темою «Ми — майбутні випускники»;

2) батьківські збори;

3) анкетування батьків та учнів;

4) зустріч з п’ятикласниками;

5) творча робота для батьків «Коли я був п’ятикласником»;

6) створення кодексу честі випускника початкової школи;

7) створення портфоліо класу, окремих учнів;

8) діагностичні контрольні роботи з основних предметів;

9) участь вчителя у педконсиліумі «Адаптація учнів 5 класу»;

10) знайомство з майбутніми вчителями, класним керівником;

11) екскурсія школою, кабінетами старших класів тощо.

Фаза друга — соціальна «Ми — команда» (жовтень).

На мою думку, це дуже важлива складова цілісного педагогічного процесу, бо вміння працювати в мікрогрупах, колективі, виконувати громадське доручення, брати на себе відповідальність за команду, мати власну думку, вміти її висловлювати, швидко адаптуватися до різних життєвих обставин, позитивно ставитися до життя, людей та себе — складова життєвого успіху. Доречними тут є:

1) соціометрія;

2) робота школи лідерів;

3) ділові ігри соціального спрямування;

4) створення плану роботи шкільного самоврядування;

5) розробка колективних проектів;

6) розробка правил учня;

7) день класного самоврядування;

8) день дублера тощо.

Фаза третя — пізнавальна «Ми — гарні учні» (листопад-грудень).

Пізнавальна активність — основа успішного навчання. Розвиток і самовдосконалення — запорука успішного життя. Саме в цей час розпочинаються предметні олімпіади, конкурси, кількість яких в основній школі зростає. Я намагаюся створити умови для пізнання учнями своїх талантів, можливостей, забезпечити їхній розвиток. Основна ідея: «Добре вчитися — це добре». На цьому етапі проводжу:

1) конкурси «Найрозумніший», «Ерудит»;

2) випуск предметних газет «Це цікаво»;

3) зустрічі з учнями, які досягли успіхів у навчанні (переможцями олімпіад, конкурсів);

4) участь у конкурсах ім. П. Яцика, «Золотий ключик», «Колосок», «Кенгуру»;

5) бібліотечні уроки;

6) відвідування краєзнавчого музею, ботанічного саду, планетарію;

7) тиждень початкової школи;

8) організація підписки на дитячі газети, журнали;

9) тиждень дитячої книги тощо.

Фаза четверта — творча «Ми — творчі особистості» (січень-березень).

Саме у цей період відбувається багато творчих конкурсів та календарних свят. Основна ідея цієї фази: «Всі діти талановиті». Можливе проведення таких заходів: 1) фестивалі талантів; 2) майстерня Діда Мороза; 3) зустрічі з цікавими людьми; 4) відвідування драматичного і лялькового театрів, театру опери й балету, художнього музею; 5) свята «Масляна», «Різдвяний дзвін», «Святий Миколай у наших оселях»; 6) конкурси «Майбутній воїн», «Мама та я — гармонія життя» тощо.

Фаза п’ята — підсумкова «Ми — випускники» (квітень-травень).

На цій фазі ми підбиваємо підсумки навчання у початковій школі, аналізуємо тенденції, плануємо заходи:

1) підсумкові контрольні роботи;

2) соціометрія;

3) анкетування;

4) діагностування;

5) підсумкові батьківські збори;

6) портфоліо відгуків;

7) виховні години «Школа майбутнього п’ятикласника», «Друга сходинка»;

8) творча робота «До побачення, рідна вчителько»;

9) свято «Наш перший шкільний випускний».

Саме єдність всіх п’яти фаз дає змогу реалізувати модель компетентного випускника початкової школи, відбувається якісна підготовка учнів до нових умов життєдіяльності.

Другий напрямок — узгодженість дій у роботі вчителя початкових класів та вчителя основної школи в організації навчально-виховного процесу.

Багато залежить від особистості першого учителя. Але не менш важливо, хто візьме дітей в основній школі. Велику увагу приділяю співпраці з колегами, які приймуть клас на новому освітньому етапі. Важливою є передача інформації про клас. У цьому допомагає портфоліо класного колективу, де зібрані всі відомості про учнів. Другий аспект взаємодії — узгодження єдиних педагогічних вимог до учнів. Нами напрацьовані узгоджені дії вчителя початкових класів у II семестрі 4 класу та вчителів основної школи у І семестрі 5 класу (таблиця 1).

Реалізація цих вимог можлива за умови:

1) вивчення програм і шляхів подолання неузгодженості у цілях, змісті, вимогах;

2) взаємовідвідування уроків та класних годин;

3) ознайомлення з методами викладання колег;

4) ефективного використання досвіду попередника;

5) самоосвітньою діяльності педагога;

6) співпраці з батьками.

Таблиця 1...

Змістовна складова

В основній школі поширюється орієнтація на розвиток пошукової активності, самостійного розв’язання навчального та життєвого завдання, здійснення логічних операцій. Тому важливий засіб наближення навчання до вимог школи II ступеня — розвиток здатності до пошукової активності.

Саме це і є завданнями змістовної складової.

Для розв’язання цих завдань мною були засвоєні та практично застосовуються новітні освітні технології — елементи методичної системи «Читання й письмо для розвитку критичного мислення», технології розв’язання винахідницьких задач, текстоцентричної системи тощо.

Для стимулювання пізнавальної активності учнів у своїй роботі застосовую такі методи: «Мозковий штурм», «Читання з передбаченням», «Порушеної послідовності», «Асоціативний кущ», «Кутки», «Мікрофон».

Сформувати та розвинути навички самостійної пошукової діяльності дають змогу такі методичні прийоми, як «Позначки», «Щоденник подвійних нотаток», «Функціонально-системний аналіз», «Робота тематичного центру», міні-доповіді тощо.

А використання елементів лекції, семінару, міні-досліджень, ділових ігор, гри «Я сьогодні вчитель», навчальної усної дискусії — характерне для основної школи, — наближує мого учня до навчання у 5 класі.

Звертаюся до вчителів-предметників за рекомендаціями щодо застосування на своїх уроках методичних прийомів, ефективних для 5 класу. Наприклад, текстоцентрична система. Текстоцентричний підхід, нерозривно пов’язаний з комунікативно-діяльнісним підходом до навчання мови, є підґрунтям для формування комунікативних умінь. Текст при такому підході розглядається як продукт мовного спілкування, характеристики його визначаються, перш за все, ситуацією спілкування. А саме: обмінятися інформацією, переконати в чомусь партнера, спонукати до дії тощо. Такий підхід застосовується не тільки на уроках мови та читання, а й математики, основ здоров’я, «Я і Україна». А комунікативні уміння дуже важливі для навчання в основині школі. Зі свого боку знайомлю колег основної школи з використанням на уроках форм та методів, прийнятних для дітей віком 10-11 років: вікторин, інсценізацій, дидактичних ігор тощо.

На уроці та у позакласній діяльності організовую роботу в парах та групах. Бо саме ці форми забезпечують розвиток навичок співпраці, взаємодію дітей між собою та з педагогом навчально-виховного процесу, сприяють гуманізації навчання, зорієнтовані на особистісний діяльнісний підхід.

Після апробації зазначеної вище системи, я попи чи ш перші результати:

— учням протягом навчання властивий високий рівень позитивного ставлення до школи, мотивації навчання — шкільна мотивація, навчальна активність;

— зниження рівня тривожності при переході з початкової школи в основну;

— наявність у більшості учнів сформованих пізнавальних мотивів, компетентностей та збереження рівня якості знань;

— швидка адаптація учнів до нових умов навчання у 5 класі;

— відсутність у класі дезадаптованих дітей;

— вироблений стиль взаємодії в системі «учень-учень», «учитель-учень»;

— збереження позитивного спілкування у колективі, високий рівень колективоутворення.

Звичайно, є проблеми. Одні виникають безпосередньо у ході моєї діяльності. Наприклад, нагальна потреба у ґрунтовній психологічній підтримці педагогічного супроводу, який здійснюю (і в роботі з дітьми, і в співпраці з батьками). Інші проблеми виявлені під час відслідкування результатів адаптаційного періоду в 5 класі. А саме:

— недостатній рівень сформованості самоосвітньої компетентності п’ятикласників;

— надзвичайна актуальність гендерного питання, яке впливає на формування класного колективу та стосунків у ньому.

Тому важливою ближньою перспективою своєї роботи визначаю:

1. Створення управлінського пакету щодо самоосвітньої діяльності учнів: діагностичні методики сформованості самоосвітніх навичок, зошити «Учись навчатися», циклограми координації самоосвіти учнів тощо.

2. Створення системи ґрунтовної психологічної підтримки педагогічного супроводу із залученням представників психологічних служб.

Перлини Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2008», Чернівці, Видавничий дім «Букрек», 2008