Ранок. Дитина після сніданку збирається і йде до школи… Але це ви так думаєте. А насправді через годину  ви дізнаєтеся, що візити до школи були дуже нечастими. І вчитель скаржиться вам на  прогули. Шок! Чому ваша дитина так робить і як вам реагувати?

Психологія шкільних прогулів

Шкільні прогули можуть бути як одиничним явищем, так і набувати хронічних форм. Це ж стосується і прогулів занять із репетиторами. Хоча в цьому разі батьки самі іноді охоче підтримують малюка через небажання або брак часу довезти малюка до місця занять.

Основні причини прогулів школярів:
– знайшлися важливіші заняття, ніж шкільні уроки (наприклад, комп’ютерні ігри, кіно, побачення – у старшому віці);
– просто «на вулиці сонечко, тепло і всі гуляють»;
– відсутність віри у свій успіх на уроках, серед дітей;
– недружня (або навіть агресивна) поведінка однокласників стосовно вашої дитини – страх перед ними, конфлікт із класом і нездатність його вирішити;
– погані звички (пиво замість уроку) і карані дії (куріння «травки», крадіжки тощо);
– підтримка батьками примх малюка (якщо батьки ставляться лояльно до прикриття небажання йти в школу помилковим «поганим» самопочуттям);
– учитель сказав: до школи тільки з батьками!  (після якогось проступку, а дитина приховує цю ситуацію);
– абсолютне небажання дитини вчитися, відсутність інтересу і мотивації до навчання;
– страх перед контрольними або тестовими завданнями;
– розбіжність здібностей дитини з навчальним темпом класу;
– відсутність впевненості, комплекс неповноцінності;
– завищені очікування батьків, яких дитина не в змозі виправдати;
– проблеми з соціалізацією (особливо в підлітковому віці);
– підготовка до позашкільних великих подій (змагань, концертів, виступів – із батьківської згоди або без неї);
– страх перед конкретним учителем, фобія принижень з його боку;
– бажання влитися в авторитет до «популярної» групи «прогульників» класу / школи;
– «нелюбов» до окремих предметів (через відсутність інтересу  або слабкості (ментальної або фізичної) у  їх засвоєнні)
– перебільшена вседозволеність, схвалена батьками дитини (зокрема матеріальні необмежені можливості дитини) тощо.

Перші ознаки прогулів
Далеко не завжди вдається одразу дізнатися про пропуски школи дітьми. Психологи радять звернути увагу на такі «перші ознаки» ймовірності невідвідування або передумов до них:
– дитина часто скаржиться на однокласників і вчителів;
– важко встає з ліжка і зволікає, збираючись до школи;
– тягне до останнього з виконанням усіх домашніх завдань;
– системно проситься залишитися вдома по п’ятницях або понеділках;
– негативно реагує на розмови про шкільну  успішність;
– виявляє цілковиту відсутність зацікавленості, що носити в школу і як ходити (немає інтересу щодо особистої гігієни);
– часті проблеми зі сном;
– «необґрунтоване» порушення харчування;
– часті скарги на головний біль, на біль у животі, без «очевидної» причини;
– наявність шкідливих звичок;
– дружба з неблагонадійними підлітками або з незнайомими вам;
– надто закритий особистий світ дитини, небажання пускати в нього будь-кого з батьків тощо.
Прогулювання школи призводить не лише до відставання, а й до погіршення наявної проблеми, конфлікту, наростання негативної репутації серед вчителів, адміністрації школи та однокласників, а можливо, і до додаткових деструктивних форм поведінки, за наявності «тепер вільного часу» і компанії по прогулам. Причому до цього ще долучається ще й постійний обман батьків.

І психологи вважають основним у цих обставинах зрозуміти, що є причиною прогулів: небажання чи страх дитини зізнатися батькам, що дуже не хочеться йти до школи, і чому з’явилося таке небажання.

Рекомендована поведінка з прогульником

При з’ясуванні факту фахівці рекомендують насамперед поговорити з дитиною і дізнатися про причини. Досить відверта відповідь покаже вам, що ситуація не надто важка, що між вами існує певний ступінь довіри. Якщо дитина зізнається, це принесе їй полегшення. Вам доведеться лише допомогти малюкові впоратися, усунути причину небажання йти на уроки.

Якщо дитина не зізнається, батькам треба постаратися дізнатися про це в найближчого оточення, поговорити з вчителями. І, проаналізувавши ситуацію, зробити власний висновок. Після необхідно ще раз провести розмову, подаючи свою думку лише як припущення, а не абсолютну впевненість. Є ймовірність, що ви праві, або дитина, заперечуючи, назве справжню причину.

Висновки про необхідні заходи щодо усунення та корекції залежатимуть від самої розкритої причини.

Наприклад, у разі відсутності інтересу до певних предметів деякі фахівці припускають «легалізацію» пропусків  (обговоривши це з вчителями – щоб виконувати лише контрольні завдання, якщо такий підхід можливий у школі). Але більшість психологів і педагогів із таким методом все ж не погодяться.

Можливо, варто переглянути спрямованість і здібності малюка та перевести його в спеціалізований клас / школу, що збігаються за напрямом з його профілем, де «нецікаві» предмети значно скоротяться в обсязі і будуть у форматі ознайомлення. Є ймовірність, що допоможе і зміна вчителя, який подає матеріал. Іноді відстороненість, байдужість, небажання самого вчителя зацікавити дитину можуть стати  причиною відсутності інтересу до предмета. Але не варто критикувати педагога в присутності дитини. Просто робіть висновок і вирішуйте проблему допустимим для вас способом. Навряд чи варто йти до директора і «міняти» вчителя – це може призвести до нового конфлікту, зокрема якщо ваше прохання не задовольнять. Якщо не хочете міняти клас / школу, можна поговорити з педагогом, ввічливо попросивши більше стимулювати ваше чадо – через особливості сприйняття конкретного предмета.

Причини деструктивної поведінки та неприпустимих звичок, агресії з боку однокласників зажадають більш серйозного й обдуманого підходу у рішенні. Виробити стратегію поведінки вам допоможе або власний життєвий досвід, або ознайомлення з цими проблемами в спеціальній літературі, або допомога психолога.

У разі невпевненості у своїх знаннях і силах, важливо допомогти малюкові у їх здобутті.

У деяких випадках варто найняти репетитора, щоб «підтягти» предмет, або займатися більше самим із дитиною. Якщо малюк прогулює фізкультуру, то можна продумати програму зміцнення його фізичних даних, позайматися разом або віддати в якусь секцію з хорошим, досвідченим і прихильним до дітей тренером.

Варто бути акуратним у потуранні слабкостям дитини, в підтримці необґрунтованих прогулів школи та інших занять, у безмежній вседозволеності, відсутності матеріальних обмежень.

У разі захопленості іграми слід обмежити час для них, дозволяти ігрові заняття лише після виконання домашнього завдання, не порушуючи режиму сну.

Важливо достатньою мірою контролювати життя дитини і не втрачати емоційного довірчого контакту з нею.

Необхідно виховувати відповідальність і організованість у малюка. Важливо допомогти  складати розклад своїх справ, вчасно і повністю виконувати завдання, залучати до домашніх справ, закріпивши за ним коло обов’язків. А також добре було б приділити увагу позашкільним гурткам, досягненнями в яких він би міг пишатися. Але слід контролювати, щоб ці заняття не надто заважали навчанню і не створювали конфліктів із викладачами. Слід тримати тісний зв’язок з учителями і з керівниками гуртків.

У складних випадках усе-таки слід звертатися по допомогу до фахівців (не обов’язково шкільних). Психологи в таких ситуаціях часто проводять системний аналіз ситуації:
– оцінюють здібності дитини до самоконтролю та самоусвідомлення;
– переглядають медичну історію малюка;
– проводять напівструктуровані діагностичні інтерв’ю з дитиною та батьками;
– шляхом спостереження проводять оцінку поведінки в школі і вдома;
– оцінюють ступінь тривоги і депресії за своїми спостереженнями, думками батьків, вчителів і розглядають перспективи;
– проводять оцінку функціонування сім’ї;
– проводять психо-освітній аналіз;
– призначають і реалізують корекційну програму.

Конкретні кроки щодо вирішення проблеми прогулів для кожної родини індивідуальні. Головне – допомогти дитині, відновити нормальний стан справ і стосунків, а не приймати це як сигнал до чергового скандалу і покарання. Терпіння, обдуманість рішень, правильність реакції, дій і прагнення до встановлення довіри між вами і дитиною неодмінно допоможуть вирішити подібні ситуації.

За матеріалами roditeli.ua