Розмова з Лілією Гриневич, головою Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти

Довгий час у Міністерстві освіти і науки готують реформи в українській шкільній освіті. Відповідні зміни повинні відбутися в рамках законопроекту «Про освіту», над яким нині триває робота. Разом із посадовцями над законопроектом працює й громадськість. У МОН ведуть активні обговорення освітніх змін разом із суспільством та експертами. Заступник міністра освіти і науки України Павло Полянський наголошує, що нині потрібна саме громадянська модель української школи, тому важливо, щоб суспільство не пасивно очікувало освітніх реформ, а брало активну участь у втіленні нової української школи. 
Що чекати від нового законопроекту «Про освіту»? Про це далі у розмові з головою Комітету Верховної Ради України Лілією Гриневич. 

— Пані Ліліє, нині активно обговорюють новий законопроект «Про освіту», в якому буде відображено нову модель середньої освіти в Україні. Скажіть, коли можна побачити перші результати роботи?

— Законопроект «Про освіту» буде внесено у Верховну Раду десь у травні. Оскільки система освіти не терпить радикальних зрушень, зміни, які запропоновано в документі, реалізовуватимуть упродовж п’яти років. Законопроект «Про освіту» — серйозна та велика реформа, яка ще й потребує чималих інвестицій. Тому наразі ми обговорюємо та напрацьовуємо документ і будемо сподіватися, що країна поступово виходитиме зі складної фінансово-економічної та політичної ситуації, і ми зможемо більше вкладати в освіту. 

— Які освітні зміни нині потрібні в Україні? На що насамперед  звернено увагу в документі?

— Хороша система освіти повинна задовольняти відповідні запити сучасного суспільства й економіки. За останній рік наша країна постала перед новими викликами, й система освіти повинна на них відповісти. Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС. Відповідно, для того, щоб наші випускники були конкурентними на європейському ринку, до них повинні бути нові вимоги. Наразі йдеться про компетентності, яким навчають у Європі, хороше знання хоча б однієї європейської мови, володіння інформаційними технологіями, фінансова грамотність тощо. Для того, щоб досягнути певного результату та ще й зберегти здоров’я дітей, ми змушені змінити структуру української школи. Тому було вирішено продовжити тривалість навчання до дванадцяти років. Ми плануємо початкову освіту зробити п’ятирічною для того, щоб створити дітям цієї вікової групи окреме середовище, яке відповідатиме їхнім психологічним та фізіологічним особливостям. Опісля школярі учитимуться чотири роки в базовій школі, а після дев’ятого класу вступатимуть до старшої школи. Відповідно до результатів тестування і професійної орієнтації частина дітей навчатиметься у навчальних закладах академічного спрямування, де готуватимуть випускників, як правило, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, інша частина — у  професійних ліцеях чи коледжах, де зможуть отримати кваліфікацію робітника чи молодшого спеціаліста, тобто свою першу професію. До речі, в Європі більшість випускників у процесі здобуття середньої загальної совіти також отримує першу професію, що для них стає ще одною додатковою перевагою на ринку праці. Важливо, що після закінчення будь-якого навчального закладу випускники зможуть вступати до вишів. Крім того, будуть зміни з видачею документів про закінчення середньої освіти. Нині атестат отримують навіть ті, хто має у ньому одиниці. Це не правильно, оскільки документ про загальну середню освіту засвідчує, що людина оволоділа принаймні мінімальним стандартом. Тому атестат повинні отримувати лише ті учні, які склали іспити шляхом ЗНО. 

— А чим кращою для дітей та учителів буде нова українська школа? Зможе вона забезпечити конкурентоспроможність учнів на європейському ринку?

— Заради цього й робиться реформа. Зрозуміло, замало змінити лише структуру школи. Важливо оновити зміст освіти, який би був орієнтований не на репродукцію великої кількості знань, а на формування тих ключових компетентностей, які потрібні людині для життя. Нині дуже динамічно розвивається суспільство й економіка, люди змінюють професію по два, а то й три рази за життя. Тому ще у школі повинно формуватися уміння учитися протягом життя. Та проблема нині полягає не лише в учнях і системі навчання, а й в учителях.  Насправді ми нічого не зробимо, якщо до нового змісту навчання не буде готовий учитель. У законопроекті прописано нові підходи, пов’язані з кваліфікацією учителів і оплатою їхньої праці. Очевидно, заробітна плата учителя є дуже низькою, і її потрібно збільшувати. Та зрозуміло й те, що у нинішній економічній ситуації підвищити оплату праці для усіх теж буде складно. Тому ми вирішили першочергово підвищувати оплату праці для тих, хто має вищий рівень кваліфікації і дає кращі результати роботи. 

— На експертній зустрічі, яка відбулася 19 лютого, президент Асоціації керівників шкіл України Олена Онаць наголосила на необхідності розвивати мережу сільських шкіл та впроваджувати різні форми навчання. Та й загалом неодноразово чути про те, що навчання у сільських школах, на жаль, гірше, ніж у міських. У законопроекті буде виділено окреме місце для розвитку освіти в селах?

— Закон повинен відповісти, як ми можемо підтримати учня та учителя у сільській школі. В Україні 66% шкіл є у сільській місцевості, тож ми повинні враховувати їхні проблеми. Наразі є проблема кваліфікації сільських учителів, їхньої фахової підготовки, а також ротації. Молодих учителів не мотивує до роботи у сільській школі не лише заробітна плата, вони не можуть знайти собі там робочого місця. Один з непопулярних кроків, який ми будемо змушені зробити, — перевести учителів пенсійного віку на контракти. З тими наставниками, які вправно викладатимуть, контракти продовжуватимуть, але, якщо учитель шкодитиме якості освіти учнів, очевидно, його не поновлюватимуть на наступний рік. У зв’язку зі змінами, які пропонуватимуть у законі, ми будемо наполягати, щоб початкова школа була якнайближче до місця проживання дитини. Натомість на етапі базової школи, а особливо старшої, в дітей буде можливість навчатися у школах, які будуть забезпечені кваліфікованими кадрами та обладнанням. Тому надалі залишається актуальним питання розвитку мережі опорних шкіл, куди приїжджатимуть школярі старшого віку із сусідніх сіл, щоб здобути відповідний рівень освіти. Нині вже сформовано певну мережу опорних шкіл, та ми її повинні впродовж кількох років зробити міцнішою, стабільнішою і якомога зручнішою, щоб туди змогли доїжджати діти з околиць. 

— Як запропоновані зміни сприймає громадськість? Думаєте, освітні реформи стануть успішними?

— Зважаючи на те, що у системі освіти навчається та працює понад 9 мільйонів людей, ми повинні узгодити зміни із громадськістю. Нині відбувається широка дискусія. Перш за все генерують ідеї для реформи. Є певна група експертів, яка займається виробленням стратегії розвитку освіти й пропозицій щодо Закону «Про освіту». Крім того, спілкуємося із представниками фахової спільноти та батьківської громади. У цій полеміці ми маємо шанс прийти до формату законопроекту, який би усіх задовольняв. Зрозуміло, нам потрібно балансувати між різними інтересами й пам’ятати, що кожна дитина повинна мати можливість здобути якісну освіту. Та закон повинен створити хорошу платформу для реформування і удосконалення стану освіти в Україні за різними напрямами та для різних суспільних груп. Тож сподіваюся, ми зможемо досягнути цього. 

Розмовляла Христина Парубій

Джерело: http://www.gazeta.lviv.ua/