Незабутні враження сонячного літа

У розпалі тепле літечко. Ніяких підручників, ніякої школи…  Хтось гуляє з друзями, купається  на річці, хтось відпочивав з батьками на морі, а хтось - у дитячому таборі…

У Павлоградському районі відділ освіти організував за  кошти місцевого бюджету для 66 учнів шкіл відпочинок на морі. Мені та ще трьом учням з нашої школи пощастило бути в числі цих дітей  і відпочити  в дитячому оздоровчому таборі «Морський» у Кирилівці на Косі Пересип. Мені там дуже сподобалось. Це гарний табір з одним адміністративним і двома двоповерховими житловими корпусами. Він знаходиться на березі Азовського моря.

У  таборі кожного дня різні ігри та розваги. Ми всі з задоволенням брали участь у найрізноманітніших конкурсах і змаганнях.  Особливо запам’яталися День Нептуна,  День сюрпризів і подарунків.  Одним словом, сумувати і нудьгувати було ніколи. Швиденько звикли до режиму і дисципліни. А як знадобилося те, що в школі ми відвідуємо студію сучасного танцю «Лего»! Ми з Іфановою Анею працюємо в студії з першого дня навчання в школі, і в таборі  мали змогу показати, чому  нас  навчила художній керівник студії Ірина Олександрівна Будріна. А  на урочистому закритті табірної зміни ми з Анею присвятили танок «Я скучаю» нашому діджею, який щовечора крутив нам дискотеку.

Я знайшла собі нових друзів, не тільки зі свого загону, а й з інших. Найбільш відклалося в моїй пам’яті знайомство з дівчатами-футболістками із загону «Родина». Як нам розповідали, загін «Родина» відпочиває тут щороку. До нього входять дівчата, які грають за збірну України . З двома із них мені пощастило дружити. На жаль, вони поїхали ще за тиждень до нашого  від’їзду, але на заміну їм приїхали діти, з якими ми теж потоваришували.

Щодня ми ходили на море, за винятком тих днів, коли було холодно або вітряно. Нам навіть дозволяли з вожатим ходити на косу, напевне, тому, що ми були найстарші.

Та, на жаль,  час дуже швидко пролетів. 17 липня -  закриття табірної зміни. Остання масовка… Остання дискотека… Остання королівська ніч… Останній сніданок… Востаннє, перед від’їздом, співаємо табірні пісні… Останній раз переступаємо поріг нашої кімнати… Востаннє спускаємося сходами… Сльози… Плач… Прощання … Обійми з вожатими… Обіцянки повернутися…

Всю дорогу додому ми співали табірні пісні, сміялися, згадували, плакали… Ось уже Павлоград, незабаром побачили своїх батьків. І хто знає, зустрінемося  ми з новими друзями ще чи ні? Одне знаю напевно: ці три тижні кожен запам’ятає надовго!

Чорна Марина, 8 клас,

Богуславська ЗШ І-ІІІ ступенів